Науковці визначили оптимальні рівні цільового артеріального тиску у пацієнтів з цукровим діабетом.
Згідно з новими рекомендаціями Американської діабетичної асоціації (ADA), у кожного пацієнта з цукровим діабетом при будь-якому візиті до лікаря повинен бути вимірятий артеріальний тиск (АТ), щоб оцінити як вегетативну функцію, так і потенційну дегідратацію.
Існують «неспростовні докази», які підтримують дотримання АТ на межі <140/90 мм рт. ст. у більшості дорослих з діабетом, оскільки такий рівень АТ знижує серцево-судинні події, а також деякі мікросудинні ускладнення.
Спеціалісти ADA стверджують, що у пацієнтів з високим ризиком серцево-судинних захворювань рекомендується досягнення нижчого рівня АТ <130/80 або <120/80 мм рт. ст., якщо ці цілі можуть бути встановлені «без надмірного медикаментозного навантаження». Такий інтенсивний контроль артеріального тиску був оцінений в великих клінічних випробуваннях і метааналізах клінічних випробувань.
Оновлені рекомендації базуються на огляді 137 клінічних випробувань і метааналізів, в тому числі ACCORD BP, ADVANCEBP, HOT і дослідження SPRINT.
Фактично, автори нових рекомендацій ADA відзначають, що в ACCORD цільовий систолічний артеріальний тиск <120 мм рт. ст. не приводив до суттєвої різниці в вихідному складеному результаті IМ ( інфаркт міокарду), інсульту або серцево-судинної смерті. І хоча на 41% зменшувався рівень інсульту, спостерігалося також значне збільшення гіпотензії, аномальні рівні електролітів і підвищеного рівня креатиніну в сироватці.
Науковці вважають, що в Європі вимірювання 24-годинного АТ іноді включаються разом з самостійними вимірами артеріального тиску пацієнтами, але «домашній АТ не завжди надійний», крім того особи, які відчувають збільшення нічного АТ, можуть скористатися антигіпертензивними препаратами, тому не можливо довіряти результатам дослідженню SPRINT ( де показано переваги цільового рівня АТ < 120 мм рт. ст.
Результати одного рандомізованого клінічного дослідження показують, що кількість серцево-судинних подій було значно зменшено, коли принаймні один антигіпертензивний препарат був прийнятий перед сном.
За останні два десятиліття вчені спостерігали зниження захворюваності і смертності від атеросклеротичних серцево-судинних захворювань у людей з діабетом, і дані свідчать про те, що прогрес в контролі артеріального тиску, ймовірно, є ключем до таких позитивних результатів.
Фахівці визначили, що найефективніше підтримувати рівень АТ у пацієнтів з цукровим діабетом в межах від 120 до 140 мм рт.ст.
Рекомендації передбачають плани дотримання здорового способу життя для зниження артеріального тиску, включаючи пропозиції по зниженню ваги, дієтичні підходи до зупинки гіпертонії (DASH), план харчування і збільшення фізичної активності.
Рекомендації також включають алгоритм лікування підтвердженої гіпертензії в пацієнтів з діабетом і докладну інформацію по фармакологічному лікуванні початкового підвищення АТ, ниркової недостатності, відповіді на лікування та побічні ефектів. Вперше рекомендується уникати діастолічного АТ <60 мм рт.
На додаток до здорового способу життя, лікування пацієнтів з підтвердженими артеріальним тиском в межах між 140/90 мм рт. ст. і до 159/99 мм рт. ст. може бути розпочато за допомогою одного препарату. Пацієнтам, які мають ріветь АТ хоч на 20/10 мм рт. ст. вище цільового, слід призначати комбінації з блокаторів ренін-ангіотензинової систем [RAS] / блокаторів кальцієвих каналів або блокаторів RAS / діуретиків. Комбінація інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину (RAS) не рекомендується в якості терапії для досягнення цілей артеріального тиску.
Спеціалісти ADA наголошують, що блокатори RAS не є панацеєю для людей з діабетом і повинні вживатися за показами.
У пацієнтів з діабетом і відношенням альбумін-креатиніну ≥300 мг / г або від 30 до 299 мг / г креатиніну рекомендовано першою лінією лікування гіпертонії призначити інгібітором АПФ або RAS. У разі, якщо один клас медикаментів не переноситься, інший повинен бути замінений. Креатинін, швидкість клубочкової фільтрації і рівень калію в сироватці крові повинні контролюватися в пацієнтів, які отримували інгібітор АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину або діуретик.
Мікроальбумінурія не є показником діабетичного ураження нирок, але є маркером серцево-судинного ризику і прогностичним фактором для серцево-судинного ризику.
Автори рекомендацій також підкреслюють, що пацієнтів, які вагітні і мають пре-гіпертензію або помірну гестаційну гіпертензію (АТ <160/105 мм рт. ст.), і ніяких доказів пошкодження органів-мішеней, не слід лікувати антигіпертензивними препаратами. Немає ніякої користі від такого лікування, яка явно переважувала б потенційні ризики.
У нових рекомендаціях також перераховані цільові рівні АТ і можливі рекомендації з використанням лікарських засобів для оптимізації довгострокового материнського здоров'я і росту плода в вагітних пацієнтів з діабетом, які не потребують лікування гіпертонії.
У пацієнтів з резистентною гіпертензією, при якій визначається рівень АТ ≥ 140 мм рт. ст., незважаючи на традиційну медикаментозну терапію з зміною способу життя, а також з сечогінними і двома іншими антигіпертензивними препаратами, рекомендується звернутися до сертифікованого фахівця з гіпертензії.
За матеріалами сайту http://www.webmedfamily.org
