Щодня у світі з'являється безліч нової інформації щодо етіології, а особливо лікування псоріазу. За цією інформацією уважно стежать не тільки медики, а й звичайно ж пацієнти, всі вірять що рано чи пізно ми разом зможемо побороти цю хворобу.
Псоріаз – це хронічне генетично детерміноване неінфекційне захворювання шкіри, що характеризується появою загрубілих почервонілих ділянок, вкритих сріблястими лусочками, припухлостями, а також свербежем і болем в уражених місцях. Частота даного захворювання у світі становить 2-3%, частіше хворіє західний світ та люди кавказьких національностей. Чоловіки та жінки хворіють однаково часто. Ризик захворіти псораізом підвищується у дітей хворих батьків і їх нащадків. Захворювання розпочинається у будь-якому віці, але початок у ранньому віці супроводжується менш стабільним і більш важким клінічним протіканням.
Перші згадки про псоріаз
Перші згадки про псоріаз були датовані 25 р. до н.е.- 45 р.н.е. Цельсом, але ще раніше 460-375 роки до н.е. Гіппократ діагностував псоріаз, але називав його “lopoi”. Гален (133-200 роки н.е.) був перший хто вжив слово “psoriasis” (“psora” з грецької мови означає – свербіж). До кінця вісімнадцятого століття псоріаз вважали однією з форм прокази (лепри), і у людей хворих на псоріаз була така сама страшна доля, як і у прокаженних – їх спалювали на стовпі. Клінічні ознаки псоріазу, яким ми знаємо його сьогодні, вперше описав Уїллан, на початку дев’ятнадцятого століття. У 1841 році австрійський вчений Гебра остаточно відділив псоріаз від прокази.
В минулому, псоріаз розглядали тільки як первинно проліферативне захворювання шкіри. Сьогодні достатньо добре відомо, що ключовим моментом патогенезу є порушення Т-клітинної регуляції, зі зміщенням у сторону запальної реакції з домінуванням Т-хелперів 1 типу. Щодо етіології псоріазу, то до тепер однієї чіткої думки нема, але є декілька теорій: вірусна, інфекційна, обмінна, імунна, ендокринна, нейрогенна, генетична, інтоксикаційна.
Серед етіологічних і патогенетичних факторів псоріазу можна виділити такі що обумовлюють схильність, і ті що провокують клінічні прояви.
Сьогодні з впевненістю можна сказати, що основним фактором є генетична схильність. В 1951 році Штейнберг довів що діти, один з батьків яких страждає псоріазом, у 4 рази частіше хворіють, ніж діти здорових батьків. У 60% паціентів хтось із рідні був хворий на псоріаз.
Концепція мультифакторної природи захворювання обумовлює розвиток псоріазу, як результат взаємодії генів і факторів зовнішнього середовища. Генетичні фактори значно домінуюють над факторами середовища. Разом з тим вплив середовища занадто великий, щоб на нього не звертати уваги.
Багато досліджень вказують на важливу етіологічну та патогенетичну роль у виникненні псоріазу нервово-психічної травми. На даний момент у нікого не виникає сумнівів, що провокуючий вплив на прояви псоріазу чи загострення його протікання відбувається під впливом на організм надзвичайних подразників чи стресорів, до яких належать: сильні емоції, інфекції, травми, інтоксикації та інше.
Провокуючі фактори за часту відмічають самі пацієнти, не рідко вони вказують на можливі причини виникнення захворювання чи його загострення.
Дуже важливим пусковим механізмом при псоріазі є нервово-психічна травма, стрес, фокальні інфекції (тонзиліт, холецистит, гайморит, отит, карєс та інші), медикаменти (антибіотики (26 %): тетрацикліни, пеніциліни та інші; не стероїдні протизапальні (15%): ібупрофен, індометацин та ніші; вітаміни групи В (15%); бета –блокатори (13%)).
Виникнення і загострення псоріазу може бути внаслідок вживання алкоголю. Алкогольна інтоксикація сприяє генералізації процесу, виникненню ускладнених форм псоріазу, вкорочення періоду ремісії. Цей дерматоз виявлений у 0,7% людей, що не вживають алкоголь, і у 5,3%- тих що вживають. Пристрасть пацієнта до алкоголю обмежує можливості лікування.
Хоча не доведений чіткий зв'язок між палінням і розвитком псоріазу, але в деяких дослідженнях є асоціація між цими двома явищами. Серед хворих псоріазом кількість тих що палять становить 58,2%, а в контрольній групі 43,5%. Серед жінок, хворих псоріазом, курці становлять 40,3%, а тих хто ніколи не палив 28%. Доведено, що у жінок, що випалюють 1 пачку цигарок на день, ризик виникнення псоріазу на 3,3 рази вище, ніж у тих що не палять. Також встановлено, що ризик виникнення псоріазу більше у тих людей, що випалюють більш як 20 цигарок на день. Основним патологічним процесом впливу тютюну на генез псоріазу є, ймовірно,порушення у імунній системі, порушення мікроциркуляції в шкірі, послаблення антиоксидантного захисту організму.
Перші прояви псоріазу
Перші прояви псоріазу можуть спостерігатись у будь-якому віці- від 2-3 місяців до глибокої старості, але найбільш часто (близько 65%) – у віці 21-40 років. У старших людей псоріаз нерідко поєднується з гіпертонією, цукровим діабетом, гастритом, атеросклерозом, неврозом, цирозом, ожирінням, що має значний вплив на розвиток псоріатичного процесу.
Клінічні прояви псоріазу різні. Висипання лакалізуються у будь-якій ділянці шкірного покриву, але частіше на розгинальних поверхнях кінцівок, особливо на ліктях та колінах, а також на шкірі волосистої частини голови. Псоріаз розпочинається з появи мілких, епідермальних рожево-червоних папул, що швидко вкриваються сріблясто-білими лусочками, котрі легко лущаться. Папули збільшуються у розмірах, і зливаються у бляшки різної величини та форми.
Залежно від клінічних особливостей виділяють декілька різновидів псоріазу.
За даними різних авторів, псоріатична еритродермія розвивається у 1-4 % хворих, в основному під впливом не раціонального лікування, стресу та надмірного вживання алкоголю. Частіше хворіють старші люди.
Постановка діагнозу "псоріаз"
Для постановки діагнозу "псоріаз” дерматологу достатньо ретельно зібраного анамнезу та клінічної картини, інколи (у спірних випадках) потрібна біопсія, HLA типування. При зішкрябуванні поверхні папул чи бляшок виникають характерні прояви псоріазу - псоріатичний феномен, до якого входить: стеаринова пляма, термінальна плівка та крапкова кровотеча.
У протіканні псоріазу розрізняють три стадії:
В стадію прогресу з'являється багато нових папул, особливо часто вони з’являються на місцях травми шкіри- ізоморфна реакція, або "феномен Кьобнера". Ізоморфна реакція зазвичай з'являється через 1-3 тижні після травматизації шкіри і не залежить від природи ушкодження.
В стаціонарній стадії нові висипання не появляються, ріст "старих" припиняється. Феномен Кьобнера не спостерігається.
В стадії регресу елементи висипу бліднуть, розсмоктуються. На місці висипань зачасту залишається гіпер або гіпопігментовані плями. На ліктях, колінах та інших місцях можуть зберігатись довгий час так звані "чергові бляшки".
Для більшості хворих характерний сезонний перебіг псоріазу, загострення відбувається у різну пору року. Виділяють зимову (осінь, зима, весна), літню та змішану форми захворювання, але цей поділ досить таки умовний.
Для псоріазу характерно рецидивуюче протікання.
Щорічні загострення спостерігаються у 64 % хворих, два рази на рік - у 10 %.
Лікування псоріазу
Нажаль, на сьогоднішній день ефективного і єдиного лікування псоріазу не існує. Але існує достатньо методів лікування, що дозволяють контролювати хворобу- досягти максимального часу ремісії і мінімального загострення. До кожного пацієнта підхід повинен бути строго індивідуальний, і якщо для однієї людини певне лікарство є щось на зразок панацеї, то для іншого це отрута. І саме цим повинен керуватися кожен лікар і паціент, не варто приймати всі ліки, які вам пропонує реклама, аптека чи сусіди, основне правило для псоріазу: “Все лікування повинно бути поступовим і індивідуальним’’. Не варто шукати панацеї, як тільки вона зявиться про це буде знати увесь світ.
Щодо сьогоднішнього арсеналу ліків- то він є досить широким. В основному це речовини, що пригнічують імунну систему. Всі методи лікування можна поділити на 3 групи: зовнішня терапія (креми, мазі, емульсії, лосьйони та інші), фототерапія (в основному це ультрафіолет В, інколи ПУВА терапія) та системна терапія ( ін'єкції, таблетки, імунобіологічні препарати). Особливої уваги заслуговує фототерапія UVB 311 нм, у цьому методі майже відсутні побічні дії. Її слід використовувати 2-3 рази на рік, в середньому 20 процедур на курс. Вона чинить імунорегуляторну дію, нормалізуючи баланс запальних та протизапальних факторів.
Вчені, лікарі та паціенти покладають величезні надії на імунобіологічні препарати- білки, що впливають на імунну відповідь організму. Саме вони на даний момент є світлом в кінці тунелю. Ці ліки впливають на клітини імунної системи, через які розвивається псоріаз, вони корегують імунні порушення і скорочують строки лікування.Особливу роль сьогодні відіграють антагоністи фактору некрозу пухлин- фузійні протеїни або моноклональні антитіла, інгібітори Т-лімфоцитів, антагоністи та інгібітори протизапальних цитокінів. В основному такі препарати використовуються при середньотяжкій і тяжкій формах псоріазу. В Україні зареєстровані наступні імунобіологічні препарати: інфліксимаб, адалімумаб, устекіеумаб.
З псоріазом можна і треба боротися, він не є ні карою, ні вироком, це зміна способу життя. Як тільки Вам вдасться полюбити себе, своє тіло та шкіру Ви навчитесь контролювати це захворювання.
