Війна є надзвичайним гуманітарним станом, під час якого утворюється широкий спектр гострих і хронічних надзвичайних ситуацій. Вони призводять до стресу, який проявляється широким спектром емоційних, когнітивних та соматичних реакцій.
Сімейний лікар є дуже важливою фігурою у роботі з населенням під час війни. Заклади охорони здоров’я часто є першими пунктами, куди звертаються по допомогу люди, які стикнулись з психотравмувальною подією. Своєю чергою, психічне здоров’я – це частина роботи сімейного лікаря. Через активні військові дії природно відчувати різноманітні сильні емоції. Досвід різних людей може відрізнятись і бути дуже індивідуальними.
Іноді реакції на стрес можуть проявитися не відразу. Під час самого інциденту людина може мобілізувати всі свої ресурси, і лише через кілька днів або тижнів, коли зовнішня небезпека спадає, її психічне здоров’я може значно погіршитися.
Слід пам’ятати, що більшість реакцій не стають психічними розладами, але деякі викликають проблеми із психічним здоров’ям. Тому сьогодні дуже важливо зробити психологічну підтримку доступною для людей, які пережили травматичні стрес-фактори.
Дуже важливо при спілкуванні з пацієнтами знати про певні форми психологічної підтримки (наприклад, перша психологічна допомога). ППД – це спосіб допомогти людям відчути себе спокійним і здатним впоратись зі складною ситуацією.
Загальний принцип, який допоможе вам при роботі з пацієнтом – використовуйте ефективні навички комунікації. Деякі пацієнти, можливо, захочуть розповісти вам про те, що з ними трапилось. Вислухати чиюсь історію — це вже велика підтримка. Однак важливо не примушувати особу розповідати про пережите, а просто вислухати.
Тут вам допоможуть наступні поради:
Кожен з нас зазнав втрат на цій війні. Хтось втратив роботу, звичний спосіб життя, відчуття безпеки, а хтось - сім’ю, дитину, чоловіка, дім. Замість того, щоб сказати «я розумію, що ти пережив», скажіть «те, що ти пережив, жахливо» або «я навіть не уявляю, що тобі довелось пройти».
Для людини, яка пережила жахливу подію, важливо, щоб її досвід визнали. Визнайте важкість ситуації та страждань. Кілька слів можуть бути достатніми: «Те що сталося у твоєму місті, дуже страшно».
Наприклад, «вам краще було зразу виїхати» або «ви маєте радіти що вижили». Швидше за все людина і так себе звинувачує за те, що зробила недостатньо. Та і вмовляє себе, що має радіти можливості жити. Кожному з нас слід пройти етап горювання за тим, що втрачено назавжди, аби знову навчитися жити в тій реальності, яка нас оточує. Людину можуть підтримати такі слова «Ти маєш повне право ненавидіти та гніватись на тих, хто зруйнував твій дім, твоє життя».
Не слід переводити фокус на себе, на інших пацієнтів чи усіх українців. Тим більше не порівнюйте ситуацію людини з «гіршими» ситуаціями. Якщо людина вирішила поділитись з вами, вислухайте до кінця і висловіть співчуття та підтримку. Не знецінюйте втрати людини. Дивіться на кожну ситуацію страждання як на унікальну, якою вона і є.
Підкреслюйте сильні сторони, ті, що допомогли людині вижити, впоратися і подбати про себе в гострій кризі. Виражайте захоплення, кажіть, чим саме у поведінці людини ви пишаєтесь.
Не вигадуйте того, про що не знаєте. Наприклад, не варто говорити «це скоро закінчиться» «все буде добре». Це дає людині марну надію, адже ви самі не знаєте чи буде так, як ви кажете. Окрім того, такі слова викликають в людини почуття самотності та обману.
Заохочуйте людину піклуватися про своє фізичне та психічне здоров’я (обговоріть як можна покращити харчування, підвищити фізичну активність чи надайте поради, щодо покращення сну). Запропонуйте пацієнту заходи для зняття стресу. Це потрібно як для відновлення фізичних сил, так і для зменшення стресових реакцій. Заохочуйте відповідні стратегії подолання людського стресу (наприклад, прогулянки на свіжому повітрі) та наголошуйте на униканні шкідливих звичок (наприклад, вживання алкоголю чи куріння).
Підтримувати і говорити про травматичний досвід нелегко, тому бережіть себе. Намагайтеся відчути свої межі та не втомлюватися спілкуватись з пацієнтами. Пам’ятайте, що ви можете віддавати тільки те, що самі маєте, тому захищайте себе, своє фізичне та психічне здоров’я, щоб краще допомогти іншим.
Радимо детально ознайомитись з Посібником mhGAP з надання допомоги під час гуманітарних надзвичайних станів. Посібник містить рекомендації щодо терапії розладів ППД першої лінії, зорієнтовані на медичних працівників, які не є спеціалістами в цій галузі, застосовні за гуманітарних надзвичайних станів.
За матеріалами Центру громадського здоров'я
